Анатолійська вівчарка (турецький кангал, карабаш)/Анатолийская овчарка (турецкий кангал)/Anatolian Shepherd Dog
Порода собак анатолійська вівчарка відноситься до однієї з найдавніших, і, відповідно до різних археологічних досліджень, походить від мисливських собак, які жили за 4000 років до н.е. Їхній ареал існування знаходився на території Месопотамії, до якої належить і частина сучасної Туреччини. Завдяки своїм видатним якостям захисника і охоронця, завдяки величезній силі, безстрашності, здатності протистояти навіть великим хижакам, цей собака заслужив на повагу древніх людей.
Можна сказати, що розвиток породи відбувався природним чином, завдяки специфіці діяльності та способу життя, який цю діяльність визначав. Сюди можна віднести охорону худоби на пасовищах, охорону домоволодінь та полювання. Додайте до цього ще й складний клімат, велику кількість небезпек і, нерідко, необхідність кочувати разом зі своїми господарями чи стадами, що переміщалися Анатолійським плато. За багато століть такого життя порода загартувалась і набула чітких обрисів, які багато в чому зберігаються і сьогодні.
В Англію собака потрапила завдяки археологу Чарміану Хассі – він привіз кілька особин приблизно 1970 року. З тих пір порода анатолійська вівчарка почала підкорювати західний світ, попередньо підкоривши східний, за багато століть служіння людям.
До речі, цих собак дуже цінують в Австралії, де вони з’явилися в 1985 році, і на сьогоднішній день має величезну популярність поряд з породою австралійський келпі. Втім, якщо останніх використовують для випасу худоби, то анатолійська вівчарка виконує охоронні функції усередині сільгоспугідь.
Зараз ведеться жвава дискусія щодо того, чи є анатолійська вівчарка самостійною породою, або ж цією назвою можна охарактеризувати цілу родину порід, схожих між собою і на одній території. До них можна віднести також собаку Турецький Кангал, Акбаш та інших.
Опис породи
Це великі собаки з м’язистою статурою. У них довгі, сильні лапи, потужні груди, і широка голова з вухами, що звисають на фронтальну частину. Хвіст пухнастий, зазвичай не купірується. При вазі близько 60-70 кг собака на перший погляд не виглядає такою масивною, як, наприклад, алабай (при схожій вазі), але це оманливе відчуття. Вовна має підшерстя. Тривалість життя 10-13 років. Висота: 74-81 см.
Особистість
Собака породи анатолійська вівчарка має величезну витривалість і силу, причому, не тільки зовнішню, а й внутрішню, тобто – силу характеру. Її не рекомендують заводити недосвідченим власникам або людям боязкої вдачі. Якщо ж ви є саме такою людиною, принаймні найміть досвідченого тренера, який допоміг би виховати вашого вихованця.
Така риса характеру пов’язана з тим, що порода зростала та розвивалася протягом кількох тисяч років в умовах майже абсолютної самотності. Від собаки потрібно знаходитися на захисті стада худоби, без будь-якого спеціального виховання та соціалізації. А тому, в сучасних умовах, саме соціалізація та правильне виховання потрібні.
Тим не менш, собака в будь-якому випадку збереже власну незалежність – вони дотримуються певної дистанції з незнайомцями та малознайомими гостями вашого будинку, спостерігаючи за тим, що відбувається збоку. Гострий інтелект дозволяє їм чудово розуміти господаря та його вимоги, але зауваження чи суворість мають бути обґрунтованими та справедливими.
Це чудовий охоронець, який з легкістю зупинить на бігу велику людину, і буде ціною свого життя захищати господаря та його родину. Вони мають схильність до вродженої агресії, але, водночас є доброта. Якщо анатолійська вівчарка дуже розлютилася, вам може бути навіть важко зупинити її по команді – враховуйте це.
Дана порода любить прогулянки, і взагалі любить проводити час на вулиці, любить активність та ігри, потребує тренування та спілкування. Ідеальне місце для її утримання – приватна садиба з двором, у тому числі й тому, що вона дуже територіальна. Анатолійська вівчарка добре ставиться до дітей та інших свійських тварин, включаючи котів. Хоча останніх слід вводити у коло спілкування з раннього віку.
Навчання
Так як це древня порода, що має величезну внутрішню силу, господареві зі слабким характером буде дуже нелегко. Адже треба мати впевненість у своїх діях і словах, не побоюючись реакції тварини у відповідь або її непослуху. Саме така внутрішня впевненість є ключем до свідомості собаки.
Дресирування потрібно починати приблизно у піврічному віці, і спершу домогтися виконання простих команд. Для цього можна навіть допомагати собаці приймати потрібну позу, поєднуючи це з командою, щоб сформувати логічний зв’язок. Тут важлива завзятість і терпіння – треба без агресії повертати вихованця до процесу. Адже йому за 10 хвилин захочеться грати і бігати. Спочатку це можна поєднувати з іграми, але поступово це має стати серйозним заняттям. Перерв допускати не можна.
Послух та виконання команд завжди йдуть разом із заохоченням успіхів та покаранням за провини, це аксіома. Але пам’ятайте, що покарання не повинно бути надмірним. Багато хто вибирає навчання з професійним дресирувальником, і робить дуже розумно – це дасть найкращі плоди. Таким чином, вдома ви закріплюватимете пройдений з фахівцем матеріал.
Догляд
Густа вовна з підшерстком вимагає, як мінімум, вичісування 1-2 рази на тиждень. Обов’язково слід підрізати пазурі, а також стежити за тим, щоб вуха та очі тварини були чистими, очищаючи їх від відкладень. Купати собаку можна раз на тиждень чи частіше, за потребою.
Коментарі