Хар’єр

Хар’єр/Харьер/Harrier dog

Є кілька версій походження собак цієї породи, кожна з яких має своїх прихильників та противників. Причому кожен має недостатню кількість доказів, а отже, має право на існування. Перша з версій повідомляє, що англійський фоксхаунд був схрещений з хортом та фокстер’єром. Друга стверджує, що харрієр – це той самий фоксхаунд без жодних «добавок», просто – меншого розміру. Є й третя версія, згідно з якою, на ранніх етапах свого розвитку харрієр схрещувався із собаками Телбота, бассет-хаундами та бладхаундами.

Як би там не було, назва “харрієр” вказує на суть цієї породи – вона використовувалася і використовується до цього дня для полювання на зайця, але і в полюванні на лисицю собаки показували себе чудово. В Англії їх протягом століть дуже любили і цінували, а в Ірландії на сьогоднішній день це гончак, що найвикористовується мисливцями. Причому часто мисливці створюють зграї харрієрів спеціально для полювання на лисицю. В 1735 вийшов перший докладний письмовий опис породи в книзі «The Chace» Вільяма Сомервіль.

Опис породи

Порода харрієр має худорляву статуру з добре окресленою мускулатурою. Вуха висячі, кінцівки довші за середнє, груди і черевна западина виражені, хвіст середній, шерсть коротка. Тривалість життя 12-15 років. Висота: 53-61 см. Вага: 20-30 кг.

Особистість

Харрієр – собака з величезним запасом енергії. Вона любить життя, любить активне проведення часу і вимагає того ж від господаря – не сподівайтеся вести сидячий або лежачий спосіб життя, якщо заводите такого вихованця. Він вам цього не дозволить. Високий рівень енергії необхідно постійно реалізовувати, тому собака потребує мінімум 60 хвилин вправ на день. Якщо є можливість забезпечити тварині більше часу для активності – це буде лише на користь.

Порода харрієр має чудове почуття гумору, любить веселитися і радувати оточуючих своїми кумедними витівками. Прекрасно уживається з людьми, незалежно від того, чи це одна людина, чи велика сім’я в якій кілька дітей. Адже з дітьми харрієр почувається чудово. Він може годинами грати з дитиною, і навряд чи відчує втому.

Так що іноді навіть буде корисно стежити за витівками дитини з собакою, так як і перші, і другі іноді не знають міри. Харрієр непогано уживається з іншими собаками, а ось з кішками та іншими невеликими домашніми тваринами, як і з птахами, можуть бути проблеми. Якщо ви хочете завести кішку або морську свинку, робити це потрібно, поки собака перебуває в ранньому віці, (що менше щеня – тим краще), тоді буде успіх. Інакше для неї це буде видобуток.

До речі, всі інші кішки на вулиці або вдома у ваших друзів можуть залишатися предметом полювання. Харрієр має чудовий нюх, дуже швидко бігає і відрізняється допитливістю – вам потрібно правильно виховувати вихованця, і не забувати про повідку під час прогулянки. Інакше, спокуса вирушити на дослідження безлічі цікавих запахів може виявитися більш вагомою, ніж команди господаря.

Характер собаки досить чутливий, тому побої, лайка і взагалі – виховання, засноване на агресії та покараннях неприйнятне. Стосовно незнайомих людей агресії не виявляють – це загалом дуже доброзичливі тварини. З цієї ж причини не годяться для функцій сторожа, але будуть прекрасним компаньйоном. Особливо – якщо ви мисливець, який живе у приватному будинку.