Середньоазіатська вівчарка (алабай)/Среднеазиатская овчарка/САО, Central Asia Shepherd Dog, Aziat, Sredneasiatskaia Ovtcharka
Середньоазіатська вівчарка (САО), або алабай – це одна з найдавніших порід відомих людству. Більше того, багато фахівців стверджують, що це – і найстаріша порода, оскільки, за результатами різних археологічних розкопок, історія її походження налічує не менше 5000 років.
Порода алабай відноситься до молос – це клас великих собак зі схожими характеристиками, яких відносять до Молосії, області древнього царства Епір. Сучасні особини відрізняються від тих, що можна бачити на фото початку 20 століття, відповідно, відрізнялися і представники породи, які жили кілька тисяч років тому.
Однак, вироблені за такий тривалий час найцінніші якості роблять цих собак чудовими супутниками людини, здатними ідеально виконувати захисні та охоронні функції. Вони вижили в суворих умовах стародавнього світу, користуючись популярністю на величезній території – від пустель Каракум до Монголії, від Кавказу до Китаю.
Визнання та сучасну стандартизацію порода алабай отримала ще в Радянському Союзі, хоча, у певному сенсі, на сьогоднішній день, стандартизація може відрізнятися. При СРСР мало місце бути сортування особин, коли найбільш здібних та сильних вивозили до центрів для укомплектування силових підрозділів, наприклад, прикордонних та охоронних загонів. Класичний алабай зараз зустрічається у горах Кавказу як собака-пастух та охоронець худоби від вовків, а також у місцевих регіональних заводників ентузіастів. З ними також полюють великих тварин, включаючи ведмедя.
Опис породи
Алабай – це потужні та сильні тварини, з довгими, мускулистими лапами, широкою, високою грудною клітиною. Голова велика, вуха складені, хвіст товстий біля основи. Вуха та хвіст, як правило, купіруються в юному віці. Вовна може бути різної довжини, від короткої до довгої. Забарвлення також може бути будь-яким. Тривалість життя 9-12 років. Висота: 65-78 см. Вага: 55-79 кг.
Особистість
Алабай – безстрашний, дуже відданий та розумний пес. Він має вроджені навички охоронця, він завжди уважно стежить за своєю територією, знає кожен її куточок, забезпечуючи максимальний захист та збереження майна та здоров’я господарів. Якщо ви живете у приватному будинку, найкращого охоронця вам не знайти. Більше того – характер і вроджені властивості собаки такі, що їй краще перебувати саме на вулиці.
Також, має бути передбачений просторий вольєр. Територія вашої ділянки має бути обгороджена, тому що середньоазіатська вівчарка – порода, яка підсвідомо, інстинктивно намагатиметься розширити свої “володіння”.
У бою вони безстрашні і вкрай ефективні – пережити без серйозних наслідків конфлікт із такою твариною проблематично, а тому господар має докласти зусиль до тренування та виховання свого вихованця. Це важливо, в тому числі, і для соціалізації, оскільки не секрет, що цій породі властива вроджена агресія, яку необхідно приборкати.
Навіть якщо ви – професійний мисливець, і заводите алабая для відповідних цілей, пам’ятайте, що войовничість та агресія мають бути контрольованими. Для цього також дуже важливе постійне фізичне навантаження – прогулянки та тренування. Якщо собаку виховувати і утримувати правильно, це ідеальний компаньйон, як для самотніх людей, так і для сімей з дітьми.
Середньоазіатська вівчарка, характер якої має свою специфіку, не рекомендується недосвідченим чи боязким власникам. З іншого боку, грубе поводження та несправедливість викликатимуть у тварини внутрішній конфлікт, чого слід уникати.
Навчання
Середньоазіатська вівчарка потребує ранньої та інтенсивної соціалізації. Це домінуюча порода, яка потребує сильного господаря. Собака не терпітиме грубих методів дресирування, тому навчання має бути зроблене з повагою, твердістю, справедливістю, терпінням та послідовністю.
Кінологи рекомендують тим, хто раніше не мав собаки алабай, у перші роки життя регулярно відвідувати заняття зі спеціалістом, що значно допоможе у повсякденному вихованні. У поводженні з собакою ви повинні бути впевнені в собі, заохочувати слухняність і виявляти суворість, коли це необхідно, не перегинаючи ціпок.
Догляд
Середньоазіатська вівчарка не потребує особливого догляду. Достатньо 1-2 рази на тиждень вичісувати шерсть спеціальною щіткою. Чистіть вуха, купайте і обрізайте пазурі в міру потреби.
Коментарі