Сказ у кішок – небезпечне та невиліковне захворювання. Тварина, яка заразилася сказом, неминуче гине. Крім того, вона становить загрозу для інших тварин і людини. Прочитайте цей текст, щоб дізнатися все про ознаки сказу, правила поводження з інфікованою твариною, а головне – про заходи, які допоможуть уникнути загибелі улюбленців.
Сказ – що це за вірус і чим він небезпечний
Сказ у кішок – це захворювання вірусного походження з майже 100% летальністю. Інша назва хвороби – гідрофобія або водобоязнь. Така назва пов’язана з тим, що заражена тварина не може пити воду: при спробі ковтання виникають судоми, тому формується страх перед будь-яким контактом з водою.
Вірус сказу (лат. Rabies virus), за оцінками вчених, існує в природі понад 10 тисяч років. Первинними носіями були комахи, потім вірус через кажанів передався м’ясоїдним тваринам приблизно півтори тисячі років тому.
Незважаючи на тривалу історію вивчення, ефективного лікування для тварин досі не існує. Після зараження клітини вірусу дуже швидко поширюються організмом, паралізуючи всі органи та системи через ураження центральної нервової системи. Навіть якщо зараження вдалося виявити на ранній стадії, органічні ураження незворотні й призводять до глибоких порушень життєвих функцій та поведінки тварини.
Як відбувається зараження
Як і інші тварини, кішки заражаються сказом від своїх родичів, а також через укуси лисиць, собак або єнотів.
Вірус передається зі слиною. Найчастіше – через укус, але іноді достатньо, щоб тварина злизала чужу слину, яка залишилася на шерсті після бійки.
Потрапивши в кров, вірус рухається до спинного мозку, а потім – до головного. Саме у головному мозку він розмножується і починає поширення по всьому організму, концентруючись у слині для подальшої передачі.
Інкубаційний період
У більшості випадків перші ознаки сказу проявляються через 20–40 днів після зараження. Важливо знати, що навіть під час інкубаційного періоду тварина вже є заразною, хоча клінічні симптоми ще відсутні.
У тварин із ослабленим імунітетом – зокрема у кошенят, вагітних і годуючих самок, хворих або літніх кішок – інкубаційний період може тривати лише 6–8 діб.
На тривалість інкубації впливають два фактори: відстань від місця укусу до голови та кількість вірусних клітин, що потрапили в кров. Чим ближче рана до головного мозку і чим вона глибша, тим швидше сказ розвинеться у вашої тваринки.
Ранні симптоми та ознаки сказу у кішок
Оскільки вірус сказу розвивається досить повільно, можна пропустити початкові симптоми або сплутати їх з ознаками інших хвороб. Частина симптомів нагадує прояви інших вірусів чи інфекцій. Якщо ви помітили одночасно кілька з наведених нижче ознак, негайно ізолюйте кішку і зверніться до ветеринарного лікаря:
- неспокійна поведінка, неконтрольована агресія, порушення режиму дня;
- періоди апатії, млявості, сонливості, відсутності реакції на подразники;
- настирливе нявкання, зміна тембру голосу та характеру звуків;
- зниження апетиту або навпаки — переїдання, інтерес до нетипової їжі;
- світлобоязнь і водобоязнь;
- рясна слинотеча.
З прогресом захворювання підвищується температура, з’являється діарея, настає параліч гортані — ці симптоми свідчать про наближення летального результату.
Форми перебігу сказу у кішок
Більшість вважає, що кішка зі сказом обов’язково має шалений вигляд — кидається на людей, тварин, забризкує все слиною. Насправді існує кілька форм хвороби:
- Тиха форма
Улюбленець не проявляє агресії. Навпаки, кішка стає незвично лагідною: треться об ноги, просить уваги, «прилипає» до господарів. Ця форма розвивається стрімко — за 2–4 дні. Раптово з’являється рясна слинотеча, схожа на поперхування. Візит до ветеринара підтверджує діагноз. - Буйна форма
Тривалість — від 3 до 10–11 днів. Має три стадії:
- Перша стадія: млявість, сонливість, дратівливість, неспокій. Кіт ховається у темних місцях, реагує на звуки, може дряпати. З’являються діарея і блювання (до 2 діб).
- Друга стадія: тваринка стає агресивною, гризе речі, їсть все підряд (від шпалер до поліетилену). Спостерігається рясна слинотеча, параліч щелепи, неохайність.
- Третя стадія: депресивна. Улюбленець млявий, не реагує, ховається, не їсть. Закінчується паралічем дихальної системи та смертю.
- Атипова форма
Може тривати місяцями, проявляється слабкою симптоматикою. Напади блювання та діареї змінюються періодами ремісії. Поведінка не змінюється, світлобоязнь або труднощі з ковтанням можуть бути відсутніми. Власники можуть не здогадуватись про хворобу, залишаючись у контакті з інфікованою твариною.
Діагностика
Визначити вірус сказу можна лабораторно. Експрес-тести виявляють вірус у слині. У випадку загибелі тварини — аналіз клітин мозку.
Діагноз часто ставиться за поведінкою та обставинами: якщо тварина була на вулиці або контактувала з інфікованими, ризик очевидний. Тестування живих тварин практикується рідко — аналіз дорогий, а лікування відсутнє. Частіше орієнтуються на поведінку, зміни в роботі ШКТ або діагностують постфактум.
Лікування
Сказ у тварин не лікується. Існує лише постконтактна терапія для людей — її потрібно розпочати якомога раніше після укусу чи контакту зі слиною зараженої тварини.
Дії при підозрі на сказ
- Ізолюйте тварину від людей і інших улюбленців.
- Замкніть її в окремому приміщенні, не торкайтеся без захисту, не допускайте дітей.
- Якщо вас вкусили — обробіть рану антисептиком і зверніться до лікаря.
- Викличте ветеринара.
Профілактика сказу
Єдиний ефективний захід — вакцинація (Рабікан, Рабіфел тощо). Перше щеплення проводиться у 3 місяці після дегельмінтизації. Залежно від препарату можливе щорічне або дворічне повторення.
Важливо:
- Без дійсного щеплення не допускаються перевезення тварини в транспорті, участь у виставках чи племінній роботі.
- Вакцинацію не проводять хворим або вагітним тваринам.
- Після ін’єкції потрібен 2-тижневий карантин. У перші дні можливі апатія, температура, відмова від їжі. Якщо симптоми не минають за 2 доби — зверніться до ветеринара.
Навіть якщо ваша кішка не виходить з дому, щеплення потрібне. Можливі непередбачувані ситуації — втеча, подорож на дачу, контакт із сусідськими тваринами. Вакцина — доступна і дієва профілактика.
Небезпека для людини
Сказ передається від тварини людині. Основна загроза — укуси, але зараження можливе і через слину на слизові оболонки, наприклад очі.
Особлива група ризику — діти, в яких хвороба прогресує швидше. Якщо вас вкусила кішка з підозрою на сказ — негайно зверніться до лікаря та дотримуйтесь усіх його рекомендацій.
Коментарі